Не дозволяйте культу ціни стримувати розвиток криптовалют.

Криптовалюта надто часто розглядається через вузьку призму ціни. Домінуючий наратив навколо Bitcoin, Ethereum та ширшого крипторинку зациклився на одній ідеї: цифри зростають. Чи перевищив Bitcoin позначку в $100,000? Чи подвоївся Ethereum за місяць? Чи полетить цей альткоїн на місяць?

Фінансові медіа, експерти X та навіть прихильники крипти регулярно зводять цілу технологічну революцію до спекулятивної гонки за все вищими цінами. Але це схоже на оцінку Apple або Nvidia виключно за рухом їхніх акцій, ігноруючи iPhone або графічні процесори, що живлять інфраструктуру штучного інтелекту. Це поверхневий підхід — і в крипті він також небезпечний.

На традиційних ринках вартість у кінцевому підсумку базується на використанні. Чим більше продуктів продає компанія, тим більше доходу вона отримує. Чим більше користувачів вона утримує, тим сильніший її ефект мережі. Apple не стала компанією вартістю $3 трильйони лише через зростання ціни акцій; це тому, що понад мільярд людей щодня користується її екосистемою. Nvidia не стала улюбленцем Уолл-стріт лише завдяки імпульсу; вона створила найважливіші чипи епохи штучного інтелекту. Ціна акцій відображає відповідність продукту ринку. В крипті цей принцип часто інвертований — ціна йде першою, а все інше стає другорядним або необов’язковим.

ЧИТАЙТЕ ДАЛІ: Прихильник Ethereum Вільям Моґайар очолить нову ініціативу з підвищення впізнаваності екосистеми

Найглибше ця філософія вкоренилася в тому, що можна назвати сайлоризмом — ідеологією, яку популяризує Майкл Сайлор з MicroStrategy, найгучніший євангеліст Bitcoin як застави. За цим світоглядом основна корисність Bitcoin не в транзакціях, не в будівництві чи інноваціях — це просто утримання. Ви купуєте Bitcoin, ніколи не продаєте, берете під заставу кредити, і повторюєте. Використання — це накопичення.

Bitcoin за сайлоризмом не є валютою чи платформою — це спекулятивний сховок вартості, призначений для безперервного зростання й виправдання нових позик. По суті, кожна компанія стає кредитним Bitcoin-фондом, будуючи свою капітальну структуру навколо одного припущення: цифра завжди зростає.

Це радикальне відхилення від логіки, яка лежить в основі здорового бізнесу. Традиційні компанії ростуть, створюючи цінність для інших через продукти, послуги та інфраструктуру. За сайлоризмом цінність внутрішня, циклічна та врешті-решт рекурсивна: ви купуєте більше Bitcoin, бо він росте, що змушує його рости, що виправдовує подальші покупки. Це нагадує корпоративний понці-менталітет, не в юридичному сенсі, а в структурній динаміці, де зовнішнє прийняття має менше значення, ніж внутрішнє кредитне плече. Ринку не потрібні нові користувачі, йому потрібні лише існуючі власники, які продовжують вірити.

Порівняйте це з Ethereum, другою за капіталізацією криптовалютою, який обрав інший шлях. Хоча Ethereum теж підпадає під гравітаційний тиск цінової спекуляції, і ніхто не буде стверджувати, що «цифра зростає» — не має значення; його ціннісна пропозиція фундаментально базується на використанні. ETH — це не просто сховище вартості; це паливо економіки. Він живить децентралізовані додатки, здійснює розрахунки мільярдів у стабкоїнах, токенізує реальні активи, створює NFT, сприяє децентралізованим фінансам та підтримує управління. Попит на ETH виникає завдяки попиту на мережу. Чим більше людей користується Ethereum, тим більше ETH потрібно. І чим більше ETH спалюється через транзакційні збори, тим більше обмежується пропозиція. Тут ціна відображає активність, а не лише віру.

Це розмежування є глибоким. Ріст Ethereum пов’язаний з його функціональністю, з тим, що він дає користувачам і розробникам. Він більше схожий на традиційний бізнес, ніж на сховище. Це як Amazon на початку 2000-х: важко оцінити традиційними метриками, але він обслуговує зростаючу екосистему.

Різниця між цими двома моделями — Bitcoin як золото і Ethereum як інфраструктура — спричинила нескінченні дебати щодо того, чи конкурують вони взагалі. Дехто стверджує, що це абсолютно різні види: Bitcoin — це монетарний метал, Ethereum — децентралізований світовий комп’ютер, можливо, порівняний із цифровою нафтою.

Справедливо запитати: що врешті-решт цінніше — золото, яке ти зберігаєш, чи долар, який ти витрачаєш? Вартість Bitcoin залежить від утримання людьми. Вартість Ethereum залежить від використання людьми. Обидва досягають успіху, але шляхи різні.

Якщо криптовалюта має розвиватися поза межами своєї спекулятивної юності, необхідно відійти від обсесії ціною і перейти до обсесії корисністю. Це означає ставити складніші запитання: для чого використовується цей протокол? Хто від нього залежить? Яку проблему він вирішує? Оцінка має базуватися на участі, а не лише на рухах ціни. Блокчейн, який приносить реальну користь у фінансах, ідентичності, координації або обчисленнях, заслуговує на високу оцінку. Але він має заробити її через прийняття, а не ідеологію.

А що як замість конкуренції Bitcoin і Ethereum знайдуть спільну мову і працюватимуть разом?

Ось де з’являється можливість: Ethereum слугує найміцнішим шлюзом для власників Bitcoin, які хочуть отримати доступ до ширшого світу децентралізованих фінансів. Жодна мережа не зрівняється з Ethereum за глибиною та зрілістю DeFi. Конвертуючи BTC у сумісні з Ethereum активи, власники можуть брати участь у динамічній екосистемі кредитування, стейкінгу та генерації прибутку, перетворюючи пасивний Bitcoin у активний капітал, який створює вартість. Платформи як Aave, Lido, Ethena, ether.fi та Maker дозволяють BTC брати участь у способах, недоступних простому утриманню.

Результат?

Взаємна вигода: Ethereum приваблює більше ліквідності, тоді як Bitcoin отримує необхідну корисність. Це потужний синергізм, що підсилює сильні сторони обох мереж.

Криптовалюта — це не просто дурний фінансовий актив. Це програмовані гроші, цифрова власність, безшовні транзакції, децентралізована координація та фінанси без довіри. Це переосмислення економічного шару інтернету. Але її довгостроковий успіх залежить від подолання залежності від допаміну від щоденних цінових графіків. Бо в кінцевому підсумку найбільш цінними технологіями є не ті, що мають найяскравіші тікери, а ті, що використовуються.

І саме використання, а не накопичення, створює тривалу вартість.